Цистит

1. Цистит лікує УРОЛОГ (не гінеколог). Або уролог разом з гінекологом.

Цистит — це урологічна проблема.

Якщо дискомфорт та / або печіння виникає саме при сечовипусканні — Вам точно потрібен уролог.

Якщо відчуття дискомфорту не пов’язане напряму з сечовипусканням — то можна почати з гінеколога.

Якщо печіння та неприємні відчуття є і взагалі, і при сечовипусканні, але при сечовипусканні відчуваються сильніше — то Вам теж потрібно почати з уролога.

2. Якщо пацієнтку правильно обстежити і лікувати, то цистит можливо вилікувати повністю.

3. Дуже важливо правильно обстежитися та пролікуватися, коли Ви стикнулися з циститом вперше. В такому разі у захворювання не буде шансів закріпитися в організмі.

4. Якщо Ви вже хворіли на цистит, або знаходитеся в групі ризику, важливо дбати про своє здоров’я та проводити профілактику.

Найбільш розповсюджені: гострий, підгострий, посткоїтальний, та хронічний цистит.

Всі вони лікуються по-різному.

Лікування залежить від показників бак посіву сечі, а також від інших індивідуальних факторів.

Гострий цистит

Найчастіше зустрічається в молодих дівчат віком 16 — 23 роки.

Причини виникнення: переохолодження, інфекція (підчепили, або недостатня гігієна).

Симптоми гострого циститу:

• різко виникає різь після сечовипускання;
• часте сечовипускання;
• печія в уретрі під час сечовипускання і після;
• біль над лобком;
• спазми в районі уретри;
• мутна сеча, може бути з домішками крові;
• може підвищуватись температура.

Посткоїтальний цистит

Виникає після статевого акту. Особливо – на початку статевого життя, після тривалої перерви, після зміни партнера.

Найчастіше на посткоїтальний цистит страждають жінки віком 23 — 45+ років.

Причини виникнення: змінюється бактеріальне середовище.

Симптоми посткоїтального циститу – такі ж, як і гострого, але виникають після статевого акту. Тобто:

• різь після сечовипускання;
• часті позиви;
• печія в уретрі під час сечовипускання і після;
• біль над лобком;
• спазми в районі уретри;
• мутна сеча, можливі домішки крові;
• може підвищуватись температура.

Хронічний цистит

Хронічний цистит — найбільш розповсюджений.

Він може стати серйозною проблемою для здоров’я, якщо інфекція пошириться на нирки та органи статевої системи.

В хронічну форму переходить гострий та посткоїтальний цистит, якщо його не лікувати правильно. Або, якщо жінка не береже себе, не дотримується рекомендацій, та часто хворіє на гострий чи посткоїтальний цистит. Виникаючи кілька разів поспіль, з невеликими інтервалами, хвороба може перейти в хронічну форму (протікати мляво, безсимптомно, періодично викликаючи загострення).

Найчастіше на хронічний цистит страждають більш старші жінки, віком 45+, 55+ років. Це пов’язано з тим, що розвитку хронічного циститу сприяють вікові зміни, такі як менопауза та порушення гормонального фону.

Але він також трапляється і в молоді та середній віковій категорії.

Симптоми хронічного циститу — такі ж, як і гострого, але відчуваються більш приглушено:

• дизурія (болюче сечовипускання);
• печіння, особливо під час сечовипускання;
• часті позиви;
• біль над лобком;
• мутна сеча, можливі домішки крові;
• відчуття неповного спорожнення.

Під час загострення хвороби можуть додаватися:

• різь під час та після сечовипускання;
• печія в уретрі під час сечовипускання і після;
• спазми в районі уретри;
• підвищена температура тіла.

У пацієнтки не завжди присутні всі симптоми одночасно.

Може виникати кілька з них, вони можуть бути різної інтенсивності, додаватися з часом, в тому числі змінюватися з періодами ремісії та загострення.

1. Найчастіше причиною циститу, а далі і хронічного циститу – є бактерії, що потрапили до сечового міхура. Саме вони своєю життєдіяльністю викликають запалення. Це близько 90-98% випадків захворювання.

Хронічний, або рецидивуючий цистит часто викликають такі мікроорганізми:

• Кишкова паличка (Escherichia coli) – 65% – 80% випадків;
• Протей (Proteus) – 35% випадків;
• Клебсієла (Klebsiella pneumoniae) – 30% випадків;
• Ентерококи (Enterococcus) – 25% випадків;

Стрептококи групи В (СГВ, GBS, Streptococcus agalactiae) – 15% випадків.

Також існують інші добре відомі бактерії, які зазвичай передаються статевим шляхом, і можуть провокувати цистит. Це:

• Хламідії (Chlamidiales) – 30% випадків;
• Уреаплазма (Ureaplasma) – 25% випадків;
• Мікоплазма (Mycoplasma) – 15% випадків;
• Гарднерелла (Gardnerella vaginalis) – 10% випадків.

Бактерії, що передаються статевим шляхом, зазвичай спочатку потрапляють у вагіну, а з часом, або й одразу, можуть інфікувати сечовий міхур.

Збудником циститу може бути як одна бактерія, так і група з двох (чи кількох) мікроорганізмів.

Бактерію, що стала причиною циститу, виявляють за допомогою таких аналізів, як бактеріальний посів сечі та вагінальної рідини. Або лише бак посів сечі.

2. Неправильно проліковані попередні захворювання (патологічні стани) сечового міхура

Колишні захворювання (в тому числі — гострий, підгострий, посткоїтальний цистити), патології сечового міхура, та біль в області тазу, що були неправильно продіагностовані і не вірно лікувалися, можуть призвести до хронічного запалення сечового міхура.

Найчастіше це:

1. Гострі інфекції сечовивідних шляхів та сечового міхура, які не лікувалися, або лікувалися неналежним чином. Зокрема, це ті самі гострий, підгострий, посткоїтальний цистити.
2. Приховані інфекції сечовивідних шляхів, які ми зазвичай пов’язуємо з захворюваннями інших органів, що розташовані в області тазу та живота. Такі інфекції можуть викликати мінімальні симптоми, які люди часто ігнорують.
3. Тазовий біль з відсутністю мікробів у бак посіві сечі, який ми часто пояснюємо фізичною втомою, іншими хворобами, або психосоматикою від тривог та стресів.

Всі три випадки дуже поширені. Тому пацієнткам слід негайно відвідати уролога, якщо вони помітили в себе якусь з описаних ситуацій, щоб запобігти переростанню проблеми в хронічну форму.

3. Гінекологічні захворювання, що призвели до такого ускладнення, як хронічний цистит:

1. Пацієнтка може мати гінекологічне захворювання, але не відчувати симптомів. Натомість вона має симптоми циститу, і йде лікувати цистит. Якщо вилікувати цистит, але не вилікувати гінекологічну інфекцію, бактерії будуть знову і знову потрапляти з вагіни до уретри, викликаючи нові рецидиви циститу. Тому дуже важливо лікувати і цистит, і гінекологічні захворювання, якщо вони є.
2. Постменструальний синдром. Іноді, при ускладненнях та порушенні менструального циклу, як наслідок може виникати цистит.

Важливі зауваження:

• З нашого досвіду, причиною хронічного або рецидивуючого циститу найчастіше є бактерії.
• Інфекція дуже часто виявляється одночасно і в бак посіві сечі, і в бак посіві вагінальних виділень.
• Жінка може не мати скарг на біль та дискомфорт в області статевих органів. Її може турбувати лише сечовидільна система (сечовий міхур, уретра). Але при обстеженні ми часто знаходимо бактерії в тому числі у вагінальних виділеннях. Це підтверджує тісний зв’язок уретри та сечового міхура з піхвою, та говорить про те, що збудник циститу спочатку з’явився саме у вагіні.
• Інші статеві органи (шийка матки, матка, труби яєчників тощо) можуть бути інфіковані залежно від того, як довго існувала інфекція.
• Важливо боротися не лише з інфекцією в сечовому міхурі (хронічним циститом), а й з іншими осередками запалення сечостатевої системи, якщо вони є. Це має велике значення для жінки в цілому, адже не лише впливає на самопочуття, а й запобігає різноманітним ускладненням та рецидивам.

Малюнок 2: Загальне зображення сечостатевої системи жінки. Показано тісний зв’язок між сечовидільною системою (уретра – сечовий міхур) і статевими шляхами (вагіна – матка – маткові труби).

1. Механізм зараження

Бактерії потрапляють в уретру, по ній – до сечового міхура, і проникають в слизову оболонку (в глікозаміноглікановий шар).

Для інфільтрації слизової оболонки сечового міхура та виникнення запалення самої лише присутності мікроорганізмів – недостатньо. Через певні причини (послаблений імунітет, слабкий місцевий імунітет, тощо) бактерії починають вести активну життєдіяльність, розмножуватися, та проявляти інтенсивні вірулентні властивості (стають хвороботворними).

Протилежні умови: при сильному імунітеті, та в ситуації, коли немає сприятливих умов для вірулентності бактерій, жінка може все життя мати бактерії в сечовому міхурі, але при цьому не хворіти на цистит, не мати запалення.

Тобто: сама наявність мікроорганізмів ще не викликає захворювання. Запалення, цистит виникає тоді, коли бактерії стають хвороботворними (мають сприятливі умови для активності і розмноження).

2. Механізм тривалої патології (тривалого захворювання, хронічного циститу)

Існує три теорії, чому багато жінок страждають від хронічних або рецидивуючих циститів:

1. У жінки був гострий, або посткоїтальний цистит, але неправильно лікувався. Наприклад, кишкова паличка (escherichia coli) може “перепрограмувати” слизову оболонку сечового міхура, роблячи її більш сприйнятливою до бактерій.
2. Бактерії можуть ховатися і залишатися невидимими, створюючи плащ з біоплівки. Вони прилипають одна до одної, і покривають поверхню (в даному випадку стінку сечового міхура). Таким чином, антибіотики не можуть досягти бактерій, які потім з’являються знову, коли імунна система слабшає.
3. Бактерії можуть проникати в ще глибші шари слизової оболонки сечового міхура, а з них невелика кількість може проникати навіть у клітини уротелію. Ця внутрішньоклітинна колонізація надовго перейде в стан спокою, подібний до сплячки. Це важливий момент, оскільки бактерії всередині клітин не піддаються дії антибіотиків і не сприймаються захисними механізмами організму як небезпечні (імунна система їх не розпізнає і не знищує). Відповідно, мікроорганізми можуть активізуватися в будь-який момент, розмножуючись та проникаючи в нові свіжі клітини уротелію.

3. Порушення захисних механізмів організму

Важливим фактором, який запобігає можливій інфекції, є якісне сечовипускання. Це – хороший струмінь сечі, та відсутність залишків сечі (повне випорожнення). Таким чином сеча фактично змиває бактерії, не даючи їм можливості закріпитися надовго. Коли ж сечовипускання порушується, ситуація сприяє розвитку та розповсюдженню інфекції.

Це відбувається в таких випадках:

• порушення функціонування міхурово-уретрального механізму;
• стриктури уретри;
• пролапси уретри.

Захисні клітинні лінії уретри: існування захисних клітинних ліній уздовж уретри перехоплює та затримує мікроорганізми під час їх просування до сечового міхура. У тих випадках, коли є травми або запалення в уретрі, ефективність механізму слабшає.

Захист слизової оболонки вагіни: шар слизової оболонки вагіни та область промежини мають такі мікроорганізми, як лактобактерії, а також кисле мікросередовище – як захисні механізми. Вони перешкоджають прикріпленню різних бактерій. Проте мікросередовище стінки вагіни або області промежини може змінюватися, якщо:

• є грибкові інфекції;
• застосовуються антибіотики;
• вживаються наркотики, або ліки, що впливають на характеристику слизової оболонки вагіни;
• атрофія вагіни.

Ці фактори зменшують опір організму на місцевому рівні, та можуть створити умови, сприятливі для таких інфекцій, як хронічний цистит.

Малюнок 3: Шлях міграції бактерій з кишечника та області промежини до вагінальної порожнини та сечового міхура. Бачимо безпосередній анатомічний зв’язок кишечника, вагінальної порожнини та сечового міхура. Підтверджується факт, що – коли одна порожнина інфікована, інфекція досить легко поширюється і в іншу.

4. Що сприяє виникненню хронічного циститу

Є ряд факторів, які можуть сприяти розвитку хронічного циститу:

• Довжина уретри у жінок становить 3-4 см. (на відміну від 15-20 см. у чоловіків). Це означає, що шлях для бактерій коротший.
• Використання вагінальних контрацептивних діафрагм (для молодих жінок).
• Часті статеві контакти, особливо при недотриманні запобіжних заходів.
• Часте застосування протибактеріальних препаратів, побічним ефектом яких є зниження або руйнування нормальної флори. Це призводить до зміни мікросередовища в області вагіни або промежини, що робить її більш вразливою.
• Гормональні порушення, зокрема падіння естрогену. Можуть призвести до змін у гомеостазі тканин. У піхві, уретрі та сечовому міхурі тканина стає тоншою, слабшою та втрачає захисний шар. Всі ці зміни підвищують ризик інфікування або рецидиву запалення.
• Зміни, які відбуваються в сечовивідних шляхах під час вагітності, збільшують рівень інфекцій (таких як хронічний цистит).
• У жінок, які народили більше двох разів, жінок трохи старшого віку (чи після менопаузи), можуть бути такі проблеми, як: нетримання сечі, цистоцеле, атрофічний вагініт, інфекції сечовивідних шляхів. Це також значно підвищує ризик виникнення хронічного циститу.
• Часте переохолодження, особливо в області тазу, живота. А також — відсутність профілактики при несприятливих умовах роботи чи проживання.
• Невчасне випорожнення сечі: ігнорування фізіологічних потреб організму, терпіння “до останнього”.
• Часті стреси, погане харчування, їжа з великим вмістом жирів, солі та цукру, шкідливі звички (особливо алкоголь), та інші фактори, що знижують імунітет, – і загальний, і місцевий. Тоді виникають сприятливі умови для розвитку хронічного бактеріального циститу.